У суботу вранці, 1 серпня 2026 року, Іспанія розпочала встановлення 500-метрового плавучого бар’єра на кордоні з Марокко, щоб стримати мігрантів після масового напливу до анклаву Сеута. Роботи стартували на хвилерізі Тараджал (за даними hromadske) або Тарахаль (за даними Української правди) — назви місця в джерелах різняться.
Технічні параметри споруди
Бар’єр є надувним, завдовжки 500 метрів. Його надводна частина сягає від 30 до 70 сантиметрів, підводна заглиблюється до одного метра. Конструкцію комбінують із лінією буїв, наданих Військово-морськими силами Іспанії. Між загородженнями передбачено проміжок для безперешкодного патрулювання катерів Цивільної гвардії, які цілодобово стежитимуть за безпекою й цілісністю бар’єра.
Передумови та міжнародна реакція
Масовому напливу передувало рішення Верховного суду Іспанії, яке забороняло владі негайно повертати мігрантів, що прибувають морем. 30 липня тисячі марокканців пробралися через хвилерізи на пляжі Тараджал. За даними іспанської влади, від четверга суходолом до Сеути потрапили близько 50 000 людей, із яких понад 48 000 повернулися до Марокко за 48 годин. На іспанському боці кордону виявлено щонайменше 67 тіл. 1 серпня 22 країни ЄС закликали до негайної скоординованої відповіді. Очільник уряду Іспанії Педро Санчес надіслав лист голові Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн, а Міністерство внутрішніх справ Італії оголосило про зупинення дії Шенгенської угоди з Іспанією.
Залишити відповідь